Виховний захід "Трагедія Бабиного яру"

ТРАГЕДІЯ БАБИНОГО ЯРУ

Мета: в доступній формі розкрити зміст трагедії в Бабиному Яру, її вплив на долю людства, на історичну пам’ять сучасників; викрити людиноненависницьку політику нацизму; формувати розуміння того, що мир, життя і злагода людей – найвищі цінності на землі. Виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших, продовжувати формувати основу культури міжнаціональних відносин у суспільстві, учити співчувати та допомагати ближньому. 

Форма проведення: урочиста лінійка

1.   Надходить час Добра.

Ніч розбрату минає.

Світанок провістить

Єднання всіх сердець:

«Є брат, і є сестра,

А ворога - немає».

Людина прагне жить

І Пам'ять промовляє:

«Ми тут, ми з Вами, ми живі!»

2. Народ єврейський! Славний!

Не втішать тебе я хочу.

Кожен хай тут слуха;

В цей час, коли синам твоїм вмирать

Прийшлося від фашистського обуха,

Я хочу силу, силу оспівать,

Безсмертну силу твого духа.

3.     Шановні друзі! Наша лінійка присвячена трагічній пам’яті Бабиного Яру. Кожного року рішенням Верховної Ради України у школах нашої держави проводяться уроки пам’яті. У 1941 році нацисти знищили в Києві десятки тисяч громадян, мешканців міста, більшість з яких були євреями. Серед невинно закатованих були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, щоб зберегти мир і запобігти насильству.

4.     Бабиним Яром називали кручі на околиці міста. Одні казали, що тут колись правив воєвода Бабій, тому за його прізвищем назвали яр; інші свідчили, що до 1917 року там стояв маєток поміщика за прізвиськом Баба; треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова і гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів сягала 3,5 кілометра. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.

5.     Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок». Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани – їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. Багато хто здогадувався, що Бабин Яр – це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

(звучить пісня О. Розенбаума «Долгая дорога лета», поки звучить пісня, на екрані відображаються слайди презентації. Коли лишається 1 хв. до кінця пісні, цей момент має співпасти з останнім слайдом презентації і таким чином проходить хвилина мовчання )

  

6.     Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня по 2 жовтня 1941 року.

7.     Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша… незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Закривлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, піт дрімучих згар.

Дивися, Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум’ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може бути покути,

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам – прости!

(звучать твори Моцарта)

8.     Владико світла, доброти і правди,

Звідси, з небес, на землю нашу стань.

Тут людська кров, пролита без пощади,

Горить в могилі, як незгасна грань.

Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни;

Даруй святому праху вічний спокій,

Благословенні, непробудні сни.

9.     Ми тут лежимо в піску та глеї,

На всі сторони світу простерті

Євреї, євреї, євреї,

Діди, матері, немовлята.

Господи, дай нам відпочити

Від смерті, від погляду ката!

10.                       Буде суд і буде кара,

Отверзеться Бабин Яр,

Хлине кров, як повінь яра,

Вдарить хвиля аж до хмар.

На узвишшя піднебесне

Вийде світлий судія.

Крикнуть сурми – і воскресне

Вся Давидова сім’я.

11.                       Не сховається почвара,

Ані вбивця, ні грабар.

Буде суд і буде кара,

Отверзеться Бабин Яр.

Розпадуться небосхили,

Божа явиться могуть.

Вийдуть праведні з могили.

Злих в могилу поведуть.

12.                       Господи, за що нам ця спокута –

Куля гітлерівська гостра й люта!

А за що загнали разом з нами

Непорочних діточок до ями?

Згасла в небі наша мить остання,

Та не згасли стогони й волання.

Наші скарги, голоси засмути –

Доки світу її сонця – буде чути!

13.                       Мойсею сивий, гнаний до рова,

Пекла вогнем твоя душа жива,

Твоя печаль крушила серце звіра,

Ти гордо над безоднею стояв,

Руками очі дітям затуляв,

Йдучи на смерть, як Господу офіру,

Здирали з тебе одяг, як з Христа,

Та в погляді твоїм була не мста,

А лиш розлука та сумна докора.

14.                       Великий Боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертю ти поєднуєш народи.

Щоб зберегти життя й свободи дар.

Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни.

Даруй святому праху вічний спокій,

Благословенні, непробудні сни!

15.                       Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивовусого бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось мертві й живі.

Я бачу – то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра.

Я знаю – моя Україна

Воскресне на поклик добра!

16.                       Пройдуть роки, але ніколи не забудуться злочини нацистського «нового порядку», страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей,

Чи міг залишитися на світі

Незнищеним хоча б один єврей?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг.

17.                       Для багатьох народів незалежна Україна стала Батьківщиною. Мир і злагода – це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося у майбутнє і віримо в нашу державу.

Народе, що дав геніїв великих,

Народе, що несеш із світових глибин

Високий чесний дух серед обмовин диких,

Низький тобі уклін!

Нас хліб живив один, одні поїли води,

Ділили, як брати, ми радість і печаль.

І нам за землю цю, за цвіт її свободи

Життя віддать не жаль.

Нас не зломать повік, бо ми не поодинці,

А попліч ідемо крізь темряву негод…

Не умирать, а жить, євреї, українці!

Нехай живе народ!

Підготовано з використанням матеріалів Безносик Т.Т., вчителя початкових класів вищої категорії, Центральної ЗОШ І - ІІІ ступенів та Снігурівського району Миколаївської області та вчителя історії Стоїльської Г. І.