Опис виховної системи класу

ОПИС ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ КЛАСУ

      Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті національної та загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави, нації.

      На сучасному етапі становлення і розвитку держави перед навчальними закладами постає складне і відповідальне завдання — формування людини нового типу, інтелектуальної, творчої, ініціативної, самостійної свідомої особистості з громадянською позицією, почуттям національної гідності.         Вирішення цих завдань вимагає створення нової системи виховання, яка раціонально поєднувала б зміст, форми і методи впливу на формування особистості.

       Виховання у сучасній освіті розглядається як цілеспрямований, систематичний, регульований процес, що спрямований на утвердження у свідомості народу національної, культурної, духовної єдності, своєї національної неповторності.

       Виховна система класу — спосіб життя класного колективу, всі компоненти якого відповідають певним цілям і забезпечують у процесі свого функціонування досягнення заданого результату, певних меж розвитку і моральних якостей особистості. Ця виховна система невідривно пов’язана з програмою виховання дітей та учнівської молоді.

Метою програми є:

• систематизація виховних завдань та цілей, спрямованих на розвиток високоінтелектуальної, компетентної, свідомої, творчої особистості з громадянською позицією, здатної до життєтворчості і самореалізації у різних сферах життєдіяльності.

Основні завдання:

• дотримання принципів виховання, визначених концептуальними засадами Національної програми;

• створення програми виховання свого  класу з урахуванням результатів вивчення рівня фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;

• підпорядковування цілей, завдань, форм виховної роботи з учнями вихованню духовно багатої особистості, морально і фізично здорової, гармонійно розвиненої, гуманної, зі стійкими моральними переконаннями, свідомого громадянина України;

• створення системи формувань життєвої компетенції учнів;

• формування змісту виховного процесу та системи виховної роботи на основі впровадження національних та загальнолюдських цінностей у всі сфери діяльності;

• оптимальне поєднання форм і організації виховної роботи: індивідуальної, групової, колективної;

• створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця;

• співпраця з органами учнівського самоврядування;

• інтеграція зусиль батьківської громади, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

В основу виховної системи покладено такі принципи:

•        самореалізації цілісності (інтегрує з усіма видами навичок виховної діяльності у закладі);

•        неперервності (передбачає використання виховних навичок протягом усього життя);

•         наступності (є логічним продовженням соціального досвіду, духовної культури, моральних цінностей, які були і будуть базисом виховання і розвитку попередніх і прийдешніх поколінь);

•        культуровідповідності (формує рівень загальної та духовної культури, світогляду);

•        природовідповідності (виховання враховує індивідуальні особливості, темперамент, нахили, здібності, вікові особливості кожної дитини);

•        гуманності ( визнання дитини найвищою цінністю, розуміння дитини, прийняття її такою, якою вона є);

•        комфортності (створення сприятливих умов для виховання дітей, формування у них почуття власної значущості й необхідності);

•        компетентності (гнучкість і доцільне використання педагогічних методів і прийомів);

•        стимулювання (віра у сили та здібності дитини, заохочення до самовиховання і самовдосконалення).

Дані принципи взаємопов'язані, їх оптимальне поєднання сприяє ефективності виховного процесу.

Умови реалізації виховної системи:

     Реалізація виховної системи можлива за наявності створення відповідного матеріального-технічного та науково-методичного забезпечення, створення оптимального психологічного клімату в колективі класу, врахування мети, ідеалів, змісту і форм Програми національного виховання.
•         методи стимулювання діяльності та поведінки: змагання, заохочення, покарання;

Ефективність упровадження виховної системи залежить від упорядкованості життя в класному колективі, координації всіх виховних заходів, чіткого ритму та організації діяльності всього колективу, наявності єдиного колективу вчителя, учнів, батьків як колективу однодумців, здатних до постійної творчості.

Також реалізація виховної системи здійснюється у співпраці з соціально - психологічною службою та батьківським комітетом класу.

Основними групами методів виховного впливу є:

•        методи формування свідомості: бесіда, лекція, диспут, приклад;

•        методи формування суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, доручення, створення ситуацій, які виховують, тренінги, дебати, рольові ігри;

•        методи контролю та аналізу ефективності виховання: моніторинг, анкетування, спостереження;

Дана виховна система реалізується у процесі організації:

•        навчально — виховної діяльності;

•        позаурочної та позакласної діяльності;

•        позашкільної освіти;

•        роботи учнівського самоврядування;

•        взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

Виховна система складається з таких напрямків виховання:

1. Ціннісне ставлення до сім’ї, родини (родинно-сімейне виховання)

2. Ціннісне ставлення до суспільства, держави (громадянське, військово-патріотичне виховання, морально-етичне виховання)

3. Ціннісне ставлення до себе (формування здорового способу життя, правове, превентивне виховання)

4. Ціннісне ставлення до природи (екологічне виховання )

5. Ціннісне ставлення до мистецтва (художньо-естетичне виховання)

6. Ціннісне ставлення до праці (трудове виховання)

       До кожного напрямку виховання, яке є напрямом виховної діяльності, входять традиційні і нетрадиційні форми та методи роботи з класним колективом: години класного керівника, години спілкування, бесіди — роздуми, конкурси, рольові ігри, тренінги, брейн-ринги, вікторини, тестування. Крім того, велике значення має участь класу у різноманітних позакласних (загальношкільних) заходах.  Також дуже ефективним методом виховної роботи є цільові проекти. У 2013 – 2014 н. р. наш клас працював над цільовим проектом «Я – малесенька краплиночка природи» (у напрямку «Ціннісне ставлення до природи», додаток 1).  Сьогодні ж Україна та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері  серед виховних напрямів найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання . Саме тому у 2014 – 2015 н. р. класний колектив працював над цільовим проектом «Моя Батьківщина - Україна» (додаток 2), а у 2015 – 2016 н. р. учнівський актив класу вирішив працювати над проектом «Київщина рідна – серце України». 

      І дійсно, інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, пробудження громадянської ініціативи відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів. І коли діти погодилися й далі працювати над проектами  у напрямку «Ціннісне ставлення до суспільства і держави», основною моєю настільною книгою стала Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

      Генеральна мета національно-патріотичного виховання – це формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації. Національно - патріотичне виховання  - це комплексна система щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу. Патріотичне виховання – важлива складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

       Мета національно-патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

v Утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

v Виховання поваги до Конституції України,  Законів України, державної символіки;

v Підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни;

v Формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

v Прищеплення кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності;

v Формування мовленнєвої культури;

v Формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

v Забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків;

v Формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

v Формування екологічної культури, гармонії її відносин з природою;

v Розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації.

     Здавалося б, нічого нового серед цих завдань і немає, та саме на сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення систематичних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді, формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей: поважає національні символи, бере участь у громадсько-політичному житті країни, поважає права людини і розуміє верховенство права, толерантно ставиться до цінностей і переконань представників інших культур, визнає рівність усіх перед законом та готовий захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Саме у цьому й полягає новизна досвіду.

     Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Вище йшлося про громадянські й національні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.

У своїй роботі ми повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

У процесі реалізації напрямів національного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

v національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

v національний характер і темперамент — вічне правдо-шукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство;

v національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;

v народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

v народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;

v народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

v національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі; національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

v національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;

v національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

      Очікувані результати рівня вихованості учнів у ходіі реалізації виховної системи класу:

v гнучкість адаптування у мінливих життєвих ситуаціях;

v самостійність і критичність мислення;

v  уміння бачити та вирішувати проблеми;

v  знаходження раціональних шляхів вирішення завдань;

v  творчість мислення та генерування нових ідей;

v вміння працювати з інформацією;

v комунікабельність і контактність;

v уміння працювати в колективі;

v високий рівень самовиховання, самооцінки, самоконтролю.

А у результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

–  забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

–  зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та  незалежності України з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

–  збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

–  створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

–  консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.