Опис досвіду виховної роботи

ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

з розв’язання педагогічної проблеми, над якою працюю як класний керівник 7 класу

Тема досвіду: «Формування національної свідомості, патріотичних почуттів учнів засобами національно-патріотичного виховання».

Автор досвіду: Добруцька Ірина Леонідівна, вчитель математики та інформатики, класний керівник 7 класу.

Сфера застосування: виховна робота у 7 класі Іванівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів,.

Провідна наукова ідея досвіду – виховати у майбутніх громадян України почуття обов’язку і поняття честі, бути ввічливим, суворим, добрим і стійким – залежно від умов життя, вдосконалення особистості не тільки як головної продуктивної сили, а й активного громадянина України, духовно багатої, морально благородної особистості. На цьому зосереджуються зусилля всієї виховної системи, формування особистості нового типу суверенної, цілісної, незалежної держави.

Мета досвіду – виховання молодої людини – патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої права і виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно реалізовуватися як громадянин, сім’янин, професіонал.

Наукова основа досвіду: концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Актуальність досвіду: сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, політичному та економічному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню багатства духовної культури народу, його національної ментальності і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, художньо-естетичної, трудової, фізичної, екологічної культури є найголовнішою проблемою на сьогоднішній день.

Технологія реалізації, форми, методи, прийоми, засоби реалізації: у сучасному житті багато уваги приділяється формуванню національної свідомості учнів, згуртуванню класного колективу за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу. Саме тому, розуміючи важливість виховної діяльності класного керівника, намагаюся відповідально виконувати свої обов’язки, докладаю всіх зусиль, щоб виховання дітей відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємоповаги і взаємодопомоги, доброзичливості і толерантності. У своїй діяльності використовую різноманітні традиційні і інноваційні форми виховної діяльності, серед них – ділові ігри, робота учнів у творчих групах, участь у акціях, усні журнали, вікторини, очні та заочні екскурсії, робота над створенням цільових проектів тощо. Форми, засоби, методи і прийоми можуть бути різноманітними, головне, щоб вони давали бажаний результат.

Вважаю, що класне керівництво – це і мистецтво і щоденна праця. Саме класний керівник закладає і створює основу творчої людської діяльності і саме у стінах школи зростають ті, кому створювати майбутнє. Я думаю, що мої учні стануть новою українською елітою – моральною, духовною, високоосвіченою, культурною, інтелектуальною. Я мрію виховати добру Людину, яка існує у гармонії зі світом і з власним серцем. Це і стало провідною ідеєю моєї роботи. А для того, щоб ця моя мрія здійснилася, мета та виховні завдання спрямовані на:

ü утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей;

ü формування високої художньо-естетичної освіченості особистості, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості;

ü виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору своєї світоглядної позиції;

ü формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою як могутнім чинником становлення громадянина України;

ü розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації;

ü виховання поваги до Конституції, законів України, національної символіки;

ü формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати;

ü формування творчої, працелюбної особистості;

ü забезпечення духовного взаємозв’язку поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

ü забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров’я;

ü формування сімейно-етичної культури.

Безумовно, серцевиною виховного процесу є особистість дитини, і вихователь повинен поважати почуття власної гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити, нахили, інтереси, характер, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості роботи з колективом, намагання зробити її цікавою і для дітей, і для себе допомогли мені визначити пріоритет одних проблем над іншими, знайти шляхи їх вирішення, прогнозувати та діагностувати підсумки. У роботі з дітьми завжди пам’ятаю про те, що поганих дітей немає, просто треба знайти ключик до їхнього внутрішнього світу.

Звичайно, значну роль у процесі виховання відіграють години спілкування, класні виховні справи тощо. Виховні заходи з національно-патріотичного виховання планую не лише я одна, тим самим нав’язуючи своє бачення виховної роботи дітям. До цієї роботи обов’язково долучається актив класу. І якщо у минулому навчальному році я запропонувала дітям попрацювати над цільовим проектом «Моя Батьківщина - Україна» (додаток 2), то у цьому році діти самі обрали тему цільового проекту.

Також позитивним моментом у виховній роботі є бажання дітей брати участь у позакласних (загальношкільних) заходах. Багато урочистих лінійок стали уже традиційними у нашій школі. Мої діти два роки поспіль готували лінійки до Дня Землі та Дня Довкілля.

Також учні беруть активну участь у різноманітних благодійних ярмарках, а зібрані кошти неодноразово перераховуються на допомогу нашим військовослужбовцям, які беруть участь у АТО на сході нашої країни.

Із задоволенням відвідують краєзнавчі музеї і у школі, і у районному центрі, їздять на екскурсії.

Щорічно ми беремо активну участь у прибиранні території біля пам’ятника слави, допомагаємо самотнім односельцям, яким через вік важко поратися по господарству. Взагалі я вважаю, що головне – це привчити дітей до самостійної роботи, до впевненості у собі, до вміння і бажання думати і працювати. Якщо діти будуть впевнені у своїх силах і відчуватимуть підтримку і допомогу класного керівника у будь-якій справі, то вони готові до будь-яких звершень.

Та звичайно, не все залежить тільки від школи, класного, керівника чи вчителів - предметників. Адже для кожної дитини найбільшим авторитетом є батьки. Саме вони найбільш зацікавлені у навчанні і вихованні дитини. За два роки спілкування з батьками на батьківських зборах зробила для себе невтішні висновки – батьківські збори, звісно, звичний спосіб спілкування з батьками, але скажу відверто, він є найменш дієвим. Саме тому з цього навчального року вирішила встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, індивідуальні зустрічі, бесіди у школі, спілкування через щоденник, обмін повідомленнями у соціальних мережах. Саме завдяки цьому поступово налагоджується взаємозв’язок, виникає взаєморозуміння, адже педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би класний керівник ефективно не будував свою роботу, необхідних результатів не отримати, допоки не буде справжнього виховання у родині.

Звісно ж, крім щоденних справ, маю ще й плани на перспективу. Зараз розробляю рейтингову систему участі кожного учня класу в суспільно-корисному житті, щоб у кінці навчального року на урочистих класних зборах відзначити досягнення кожного учня нагородами. Також хочу створити порт-фоліо кожного учня класу, яке міститиме інформацію про дитину, дані анкетувань, результати навчальних досягнень за певні періоди тощо.

Висновок: в народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель - у думках і справах своїх учнів. У роботі з дітьми треба постійно пам’ятати - «Учитель не той, хто вчить, а той, у кого вчаться»!

Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя -предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже часто трапляється, що всі спогади про школу так чи інакше пов’язані з іменем класного керівника. Якщо ця людина поєднує в собі якості педагога, вихователя, психотерапевта, то саме до нього звертаються учні зі своїми радощами і проблемами, саме він допомагає розв’язати конфлікти з батьками і педагогами, саме його посвячують в дитячі таємниці.