Лінійка до річниці Чорнобильської трагедії

Урочиста лінійка до річниці Чорнобильської трагедії

Хід заходу        

Звучить жіночий вокаліз «Плач по погибшим». За сценою звучить голос ведучого.

Ведучий

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка,
Покотилась до обрію, збурила зоряну синь.
на душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,
бо Чорнобиль-трава – не полин.
чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,
знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?
і течуть твої сльози, і болять твої рани так близько,
чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?
ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю,
як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?
впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…
чуєш, рідна моя, Бог шепоче до тебе «Люблю…
я люблю своїх діток, матерів твоїх сльози рахую,
і батьків твоїх стогін віддасться в серці моїм.
ти хоч слово скажи, хоч тихенько, тебе я почую.
я за тебе страждаю, я за тебе помер на хресті…»

Чути звук серцебиття, що поступово перетворюється на звук радіаційного випромінювання. Виходить 1-й учень.

1-й учень

Я — Зона. Чорнобильська зона. Скалічена, спотворена, непридатна до життя місцевість. 31 рік тому я була щедрою врожайною землею, обраною нашими пращурами із часів Київської Русі.

Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Вона ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.

Виходить 2-й учень.

2-й учень

Я — біль, Чорний біль. Я народився з вибухом реактора в ніч з 25 на 26 квітня.

Ведучий

Болю! Тобі вже 31 рік. Чи не притупився ти?

2-й учень

Звичайний біль проходить, а я — особливий, чорнобильський, на все життя.

Ведучий

Ти приніс людям горе, страждання. Втратили життя землі й ріки, спустіли донедавна мальовничі села, поселилася скорбота в «мертвому місті» Прип’яті, радість покинула людей. Хто буде відповідати за кожне страждання дитини, за кожну сльозу матері, за кожну людську душу? Хто в цьому винен?

2-й учень

Ви, люди! Ваші байдужість, легковажність, бездумність, безвідповідальність, некомпетентність — ось хто винен! Чорнобиль — важкий, болісний урок, і забути його неможливо.

На сцену виходить 3-й учень.

3-й учень

Я — Станція. Чорнобильська атомна. В мене гірка, як полин, слава.

На сцені з’являється 4-й учень.

4-й учень

Я — Атом! Я — вбивця. Я став би на коліна перед своїми жертвами. Та не можу. Я колисав би тих скалічених мною діточок на своїх руках, та не вмію жаліти.

Ніхто не знає, скількох я вбив. Цього не знаю навіть я сам.

До нього підходить 5-й учень.

5-й учень

Я — Радіація. Сама по собі — я безпечна. Адже кожна людина трішечки радіоактивна. Я можу бути спокійною протягом тисячоліть. Небезпечною ж буваю, коли людина штучно втручається в моє існування. І ось тоді мене не зупинити, бо я стаю нечутною, невидимою, недосяжною. Я не визнаю державних кордонів, мені байдуже, хто стане на моєму шляху.

Наперед виходить 6-й учень.

6-й учень

Я — працівник Чорнобильської АЕС. Я був свідком того, як усе починалося.  Та я  навіть не міг замислитися над тим, що ми побудували небезпеку для людства. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

2-й учень

Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС. Минув 31-й рік . А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного пекла.

6-й учень

Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, заради нас брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Священна пам’ять тим, хто поклав своє життя, захистивши нас від радіаційної загрози. Згадаємо про них скорбною хвилиною мовчання.

(звук метронома, під час хвилини мовчання з’являються фото перших ліквідаторів)

Звучить «Адажіо» Т. Альбіноні.
(презентація про трагедію)

Ведучий

Першим важко. Ви ж були найперші.
Із вогню та в полум’я ступили.
Не до подвигів і не до звершень.
Ви ж собою людство заступили.
Ліквідатори — ратники Вітчизни,
Славні сурмачі своєї долі,
Випали вам дні — страшні і грізні —
З чорним сонцем в синьому роздолі.

1-й учень

Та серця, мов промені, не гасли,
Залишились іскрами на тверді
І палахкотіли, ніби гасла,
Станемо життям супроти смерті.
Тільки б жити — це бунтує спрага —
Та продовжить пісню родоводу.
А лишилась вірності присяга —
Батьківщині, Матері, Народу.

2-й учень

З’явившись під знаком біблійної зірки Полин, той «чорний Чорнобиль» став якщо й не розплатою, то найсерйознішою сторогою нашому варварству. Ця зірка Полин наче була послана з майбутнього як грізне попередження нам усім: опам’ятайтеся, задумайтеся, поки не пізно.

Звучить пісня «Чорнобильська біда» (Н. Май).

Ведучий

Чорнобиль. Тепер це слово знає увесь світ.

5-й учень

Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять.

2-й учень

Це наш нестерпний біль.

Звучить пісня І. Кармелюка «Город, которого нет».

3-й учень

Ти відомий сьогодні кожному —
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою.

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе,
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.

Було місто. Тепер його немає.
Там річка омивала береги
і люди там жили,
тепер і їх немає -
роз’їхались по світу хто куди…
О Господи! За що таке прокляття
на мій народ, на місто, на село?
Прости нас,Господи, за гріхи наші
і за молитви недосказані прости.

Ведучий. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорбот­ним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страш­ної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Звучить пісня «Молитва» у виконанні О. Білозір.

Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

Очисть від скверни воду нам і кров,

Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов

                               І той вогонь, що в світі нас тримає.